тіло

-а, с.

1) Матерія, речовина, що так чи інакше обмежена в просторі; окремий предмет у просторі. || мат. Частина простору, обмежена з усіх боків; те, що має довжину, ширину і глибину. Геометричне тіло. || В обчислювальній техніці – внутрішня частина інформаційного об'єкта, яка містить повідомлення про опис деякої дії.

••

Ті́ло бло́ка спец. — послідовність операторів програмного блока, у тому числі операторів опису даних, вміщена між операторними дужками BEGIN і END.

Ті́ло програ́ми спец. — виконувана частина програми.

2) Організм людини або тварини в цілому з його зовнішніми і внутрішніми проявами. || тільки одн. Умовна назва матеріальної оболонки людини як протилежності її духовному, психічному світові. || Останки померлої людини; мрець.

3) Тулуб людини або тварини. || Звичайно про наймасивнішу частину рослини (стовбур дерева, надземну частину гриба тощо).

4) тільки одн. Шкірно-м'язовий покрив людини або тварини; м'язи, м'ясо.

5) чого. Основна, наймасивніша частина чого-небудь; корпус чого-небудь. || Про корпус судна, літака і т. ін. || Ствол артилерійської гармати або кулемета.

6) перен. Про що-небудь єдине, що складається з погоджено діючих частин.